волосинка

Волосина, -ни

ж. Одинъ волосъ, волосинка. Рудч. Ск. І. 105. Присмалив там золоту волосину (з коня) — тут прибігає кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. І. 108. Одна була волосина, та й ту гнида одкусила. н. п. За сю ніч і на волосину не заснула, т. е. не заснула и чуточку, ни на минуту. Мир. Пов. І. 120. ум. волосинка. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201.

Значення в інших словниках

1. волосинка — волоси́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. волосинка — -и, ж. 1》 Зменш. до волосина. 2》 Паросток у рослин, що буває на листку, стеблі, корені і т. ін. 3》 Тонка дротинка, що є складовою частиною якого-небудь приладу, інструмента і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. волосинка — ВОЛОСИ́НКА, и, ж. 1. Зменш. до волоси́на. На голові світились поміж чорними пасмами сиві волосинки (І. Нечуй-Левицький); Петро повів рукою по ніжному, шовковому волоссі, й його шорсткі пальці заплуталися в тоненьких волосинках... (І.  Словник української мови у 20 томах
4. волосинка — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. (Воронін:) Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О.  Фразеологічний словник української мови
5. волосинка — ВОЛОСИ́НКА, и, ж. 1. Зменш. до волоси́на. На голові світились поміж чорними пасмами сиві волосинки (Н.-Лев., III, 1956, 214); Бороду дід зрідка голив, і тому короткі волосинки стирчали на круглому підборідді (Собко, Шлях.., 1948, 32); *Образно.  Словник української мови в 11 томах