воронок

Ворон, -на

м.

1) Воронъ, Corvus. По дівчиноньці отець-мати плаче, а по козакові чорний ворон кряче. Мет. 96.

2) — морський. Альбиносъ. Вх. Пч. II. 9.

3) Дѣтская игра, въ которой воронь хватаетъ дѣтей, а мать защищаетъ ихъ и пр. Маркев. 71. Чуб. 73, 75; Ив. 56; КС. 1887. VI. 483. ум. воронок. Аф. 322. ув. вороняка. Аф. 322.

---------------

Ворон, -на, -не

= вороний. Ворон коню, біжи швидко. Мет. 74.

Значення в інших словниках

1. воронок — -нка, ч., розм. В СРСР до початку 50-х рр. – крита машина, що її використовували для перевезення арештованих у супроводі конвою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. воронок — ВОРОНО́К, нка, ч., розм. Крита машина, яку використовують для перевезення арештованих у супроводі конвою. За кілька днів воронок з буржуйкою всередині докинув мене до Усть-Омчуга (В.  Словник української мови у 20 томах