відзнака —
[в'ідзнака] -кие, д. і м. -ац'і
Орфоепічний словник української мови
відзнака —
-и, ж. 1》 Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб. 2》 Позитивний вчинок, діяльність, якими хтось відзначається. 3》 Нагорода за заслуги в якій-небудь галузі. 4》 Знак, що вказує на звання. Диплом з відзнакою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відзнака —
ВІДЗНА́КА, и, ж. 1. Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, людину і т. ін. від інших предметів, людей. – Як рослина, що не має в собі нічого, як худобина, що має тільки пару, так і людина: вмерла – і ніякої одзнаки душі її нема (Дніпрова Чайка).
Словник української мови у 20 томах
відзнака —
НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ЗАСЛУ́ГА розм. (те, що є нагородою за якісь послуги або заслуги, платою за працю тощо); ПРЕ́МІЯ (перев.
Словник синонімів української мови
відзнака —
ВІДЗНА́КА, и, ж. 1. Ознака, прикмета, що відрізняє даний предмет, особу і т. ін. від інших предметів, осіб. Всі дідові нащадки придбали бронзовий колір тіла — почесну, довічну відзнаку пустелі (Донч.
Словник української мови в 11 томах