відкраяти

Відкраювати, -краюю, -єш

сов. в. відкраяти, -краю, -єш, гл. Отрѣзывать, отрѣзать. сорочку відкраяти. Отрѣзать полотна на сорочку. Левиц. КС. 60.

Значення в інших словниках

1. відкраяти — відкра́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відкраяти — ВІДКРА́ЯТИ див. відкра́ювати.  Словник української мови у 20 томах
3. відкраяти — відкра́яти від се́рця що і без додатка. З великим болем віддати щось особливо дороге. Мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв од серця (О. Довженко).  Фразеологічний словник української мови
4. відкраяти — ВІДРІ́ЗАТИ (ріжучи, відокремлювати частину від цілого), УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ), УТЯ́ТИ (ВТЯ́ТИ), УКРА́ЯТИ (ВКРА́ЯТИ), ВІДКРА́ЯТИ, ВІДБАТУВА́ТИ розм., ВІДЧИКРИ́ЖИТИ розм., УКРА́ЇТИ (ВКРА́ЇТИ) діал.  Словник синонімів української мови
5. відкраяти — Відкра́яти, -кра́ю, -кра́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відкраяти — ВІДКРА́ЯТИ див. відкра́ювати.  Словник української мови в 11 томах