Словник української мови Грінченка

відповзти

Відповзати, -заю, -єш

сов. в. відповзти, -зу, -зеш, гл. Отползать, отползти.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. відповзти — відповзти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відповзти — ВІДПОВЗТИ́ див. відповза́ти.  Словник української мови у 20 томах
  3. відповзти — ВІДЛА́ЗИТИ (повзучи, віддалятися від чого-небудь), ВІДЛІЗА́ТИ, ВІДПОВЗА́ТИ. — Док.: відлі́зти, відповзти́. Джапарідзе відліз з-за свого каменя вбік (В. Собко); Діти йшли слідом за вужем, поки той.. тихо відповз у молодий сосняк (Є. Гуцало).  Словник синонімів української мови
  4. відповзти — ВІДПОВЗТИ́ див. відповза́ти.  Словник української мови в 11 томах