відпровадити

Відпроваджувати, -джую, -єш

сов. в. відпровадити, -джу, -диш, гл.

1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилущину двісті жолнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99.

2) Проводить, провести. Нам пошли, Боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадить, нового году діждать легенько. Ном. № 11573.

Значення в інших словниках

1. відпровадити — відпрова́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відпровадити — див. відпроваджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпровадити — ВІДПРОВА́ДИТИ див. відпрова́джувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відпровадити — відпрова́дити провести, відвести (ср, ст): Дівчина, звичайно, нічого не скаже, їй приємно, що хлопець, тим більше з провінції, такий елєґантний, хоче її відпровадити.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. відпровадити — відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В.  Фразеологічний словник української мови
6. відпровадити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ...  Словник синонімів української мови
7. відпровадити — ВІДПРОВА́ДИТИ див. відпрова́джувати.  Словник української мови в 11 томах