відрубувати
Відрубувати, -бую, -єш
сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл.
1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була.
2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. І. 140.
Словник української мови Грінченка