війтувати

Війтува́ти, -ту́ю, -єш

гл. Быть війтом. КС. 1882. V. 354.

Значення в інших словниках

1. війтувати — війтува́ти дієслово недоконаного виду іст.  Орфографічний словник української мови
2. війтувати — -ую, -уєш, недок. Бути війтом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. війтувати — ВІЙТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст. Бути війтом. [Феська:] Каже кума Матрона, що не позволить свому [своєму] чоловікові довше війтувати (І.  Словник української мови у 20 томах
4. війтувати — ВІЙТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути війтом. [Феська:] Каже кума Матрона, що не позволить свому чоловікові довше війтувати (Фр., IX, 1952, 404).  Словник української мови в 11 томах