вірити
Вірити, -рю, -риш
гл.
1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309.
2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.
Словник української мови ГрінченкаВірити, -рю, -риш
гл.
1) Вѣрить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309.
2) Давать въ долгъ. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32.
Словник української мови Грінченка