гвоздичок

Гвоздик, -ка

м.

1) раст. а) Гвоздика, Dianthus. Вх. Пч. І. 10. (Вінки) з гвоздите та чорнобривців. Левиц. І. 188. б) мн. Tagetes erecta L. ЗЮЗО. І. 138. Tagetes patula L. ЗЮЗО. І. 166.

2) Пряность: гвоздика, caryophyllus aromaticus. МУЕ. I. 109. ум. гвоздичок.