гладити
Гладити, -джу, -диш
гл.
1) Гладить, равнять. Туди гладь, куди шерсть лежить. Ном. № 5898. гладити дорогу. Выпивать на дорогу. Ном. № 11648. Также: гладити «додому» и «з дому». Св. Л. 146.
2) Переносно: ласкать, лелѣять. Усміх милий, аж по душі гладить,
3) Окончательно очищать отъ шелухи. Просо гладити. Кобел. у.
4) Уничтожать. Господь... гріхи гладить, до неба провадить. Гол. ІІ. 7.
Словник української мови Грінченка