грякнути

Грякнути, -ну, -неш

гл.

1) = грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. ІІІ. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943.

2) Упасть съ грохотомь, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.

Значення в інших словниках

1. грякнути — гря́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. грякнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до грякати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грякнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. грякнути — ГРЯ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гря́кати. Вийшов [піп] із хати і так грякнув дверима, що аж глина посипалась з стелі (Стор., І, 1957, 158); Десь неподалеку в степу грякнув грім (Головко, І, 1957, 428).  Словник української мови в 11 томах