губернаторчик

Губернатор, -ра

м.

1) Губернаторъ. Чуб. V. 973. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. Кв. П. II. 74.

2) Управляющій имѣніемъ. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. О. 1862. II. 58. ум. губернаторчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда! Кв. П. II. 73.