Словник української мови Грінченка

дзиг

Дзиг

меж. Правильнѣе: дзиґ (см. дзиґ!). Выражаетъ быстрое движеніе; у МВ. употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).

Словник української мови Грінченка