Словник української мови Грінченка

дибуль

Дибуль

меж., выражающее, что человѣкъ медленно идетъ. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.

Словник української мови Грінченка