диль

Диль, -ля

м. Имѣетъ и множ. число (дилі), но употребляется и какъ собират. Толстые брусья, изъ которыхъ складываютъ стѣны хаты, колодца и пр., пластины. Н. Вол. у. МУЕ. ІІІ. 31. КС. 1883. I. 216. Ой у полі криниченька дильом дильована. Чуб. V. 157.

Значення в інших словниках

1. диль — Диль: — груба дошка, балка, брус [51]  Словник з творів Івана Франка