добро

Добро, -ра

с.

1) Добро, благо. Лихо не без добра. Ном. № 4900. Добра твого (Боже) язик переказати не може. Чуб. ІІІ. 17. За мов добро — штовх мене в ребро.

2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Г.-Арт. (О. 1861. III). Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. Макс. (1819). 75. мн. добра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. К. Бай. 28.

3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. н. п. В добрі ся не чує. з тебе добра не буде. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде. Ном. № 2907.

Значення в інших словниках

1. добро — давати добро чи згоду? В усному мовленні, а часом і на письмі замість звороту давати згоду вживають давати добро. Так робити не слід. Адже іменник добро означає “сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей і т. ін.; майно”.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. добро — добро́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. добро — Усе добре, ур. благо, кн. позитив; (людське) майно, власність, багатство, скарб, неґ. БЕБЕХИ; ЯК ПР. ДОБРЕ, в порядку.  Словник синонімів Караванського
4. добро — -а, с. 1》 Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо; прот. лихо, зло. || Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. Не доводити до добра — бути причиною неприємних наслідків. У (в) добрі із сл. жити, рости і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. добро — добро́: ◊ лише́ вла́сне добро ма́ти в оці → лише ◊ то не добром па́хне → пахнути ◊ чуже́ добро не грі́є, хиба́ чужи́й кожу́х → чужий ◊ чужи́м добром си́тий не бу́деш → чужий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. добро — Бодай тобі добро поза кожне ребро. Жартівливе побажання щастя. Від лиха до добра, не далека дорога. Від бідування до розкошів дуже близько. В тім самім часі, що робиться зло, мож зробити і добро. На роблення добра иетреба більше часу, як на роблення лиха.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. добро — див. багатство; благо; надбання; хай  Словник синонімів Вусика
8. добро — навча́ти (вчи́ти) / навчи́ти ро́зуму ((до́брому) ро́зумові, уму́-ро́зуму) кого. Виховувати когось відповідно до усталених норм, правил, звичаїв і т. ін. І книжки читатимеш, скільки захочеться, і людських дітей розуму будеш навчати (М.  Фразеологічний словник української мови
9. добро — ДОБРО — основна позитивна категорія моралі, що є повною протилежністю зла; відображає сукупний зміст вимог і цінностей моральної свідомості. За давніх часів розуміння...  Філософський енциклопедичний словник
10. добро — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови
11. добро — Добро́, -ра́, -ру́, в -брі́; до́бра, дібр  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. добро — ДОБРО́, а́, с. 1. Усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям; благо; протилежне лихо, зло. Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола Її приспав (Шевч.  Словник української мови в 11 томах