добігати
Добігати, -гаю, -єш
сов. в. добігти, -біжу, -жиш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. Ном. № 1968.
2) добігти чого. Пріобрѣсти что, добыть что; о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хряпати. Г. Барв. 454.
Словник української мови Грінченка