доволокти

Доволікати, -каю, -єш

сов. в. доволокти, -чу, -чеш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Шевч. 532. Насилу доволік шкуру до криниці. Рудч. Ск. ІІ. 189.

Значення в інших словниках

1. доволокти — доволокти́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доволокти — див. доволікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доволокти — ле́две (наси́лу) доволокти́ но́ги. Важко, з великими труднощами та зусиллями добратися куди-небудь. А із Криму чоловік ледве ноги доволік (Т. Шевченко).  Фразеологічний словник української мови
4. доволокти — ДОСТАВЛЯ́ТИ (до місця призначення), ДОПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ПРИСТАВЛЯ́ТИ, ПОСТАВЛЯ́ТИ, ПРИПРОВА́ДЖУВАТИ розм., ПРА́ВИТИ розм., ПРИПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОПРАВЛЯ́ТИ розм., ДОСТАЧА́ТИ розм., ПРОВА́ДИТИ діал., ДОСТАРЧА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. доволокти — ДОВОЛОКТИ́ див. доволіка́ти.  Словник української мови в 11 томах