догад

Догад, -ду

м. Догадка. Аби погад, то вийде й догад. посл. не в догад. Невдомекъ. І не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сотнягу. К. ЧР. 26. на догад знати. Догадываться. Ще соколонько не долітає, а батенько на догад знає. Мет. 150. на догад казати. Говорить намеками. на догад давати. Намекать. Дає тому на догад. Мнж. 109.

Значення в інших словниках

1. догад — до́гад іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. догад — -у, ч., рідко. Те саме, що догадка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. догад — ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА...  Словник синонімів української мови
4. догад — ДО́ГАД, у, ч., рідко. Те саме, що дога́дка. В писарші аж голова лущала з догадів (Н.-Лев., IV, 1956, 133); Висловлювалися всякі догади, пригадувались найменші деталі (Головко, II, 1957, 90).  Словник української мови в 11 томах