догулювати

Догулювати, -люю, -єш

сов. в. догуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Догуливать, догулять. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. ІІІ. 122.

Значення в інших словниках

1. догулювати — догу́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. догулювати — -юю, -юєш, недок., догуляти, -яю, -яєш, док. Закінчувати гуляти (у 1-3 знач.); гуляти до певного часу. || перех. Гуляючи, проводити той час, що залишився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. догулювати — ДОГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Закінчувати гуляти (у 1-3 знач.); гуляти до певного часу. На весіллі догулювали гості з останньої бригади, що, попоївши, танцювали до сьомого поту (Ю. Янов., II, 1958, 288); // перех.  Словник української мови в 11 томах