дозволяти
Дозволя́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. дозволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить, дозволять, дозволить, разрѣшать, разрѣшить. Не дозволяв говорити бісам. Єв. Мр. І. 34. Не дозволю кров людськую марне розливати. К. Досв. 218.
Словник української мови Грінченка