домовник
Домовник, -ка
м.
1) = домівник.
2) = домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе. ЗОЮР. II. 37.
Словник української мови ГрінченкаДомовник, -ка
м.
1) = домівник.
2) = домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе. ЗОЮР. II. 37.
Словник української мови Грінченка