доношати

Доношати, -шаю, -єш

гл.

1) = доношувати.

2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Мет. 360. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доношана дитина. Своевременно родившійся ребенокъ. Н. Вол. у.