достати

Доставати, -стаю, -єш

сов. в. достати, -ну, -неш, гл.

1) = діставати. У такого й чорт ладану не достане. Ном. Ой хто мені царь зілля достане, той зо мною на рушничку стане. Мет. 104. Ідіть зо мною на Черкеню долину гуляти, слави лицарства козацькому війську доставати. Макс. (1849), 82. Над річкою над Дунаєм орли загравали, а козаки отамана з неволі достали. Мет. 429. У неділю города достали.

2) Доставать, достать, достигать, достичь. До пліч достати.

Значення в інших словниках

1. достати — доста́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. достати — див. доставати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. достати — ДІСТАВА́ТИ (брати звідкись), ДОСТАВА́ТИ розм., ДОСТЯГА́ТИ заст.; ЗНІМА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ (зверху, з якоїсь поверхні тощо). — Док.: діста́ти, доста́ти, достягну́ти (достягти́), зня́ти, здійня́ти. Дістаю з шафи плед і кутаюся в нього (Ю.  Словник синонімів української мови
4. достати — ДОСТА́ТИ див. достава́ти.  Словник української мови в 11 томах