дошкуляти

Дошкуля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. дошкулити, -лю, -лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Боли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Г. Арт. (О. 1861. III. 110. Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Стор. І. 110. Дошкулив, мов пугою по воді. Ном. № 3938.

Значення в інших словниках

1. дошкуляти — (викликати відчуття холоду, про вітер, дощ) пробирати, пронизувати, проникати, проймати// допікати до живих печінок, пробирати до кісток, діймати до серця.  Словник синонімів Полюги
2. дошкуляти — дошкуля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. дошкуляти — (боляче зачіпати словами, діями) допікати (діймати, доторкати) до живих печінок (до живого [серця]) кого, кому; зачіпати за болюче (найболючіше) місце кого; до [самого] живця проймати кого; діймати до серця кого; кусати за серце кого.  Словник фразеологічних синонімів
4. дошкуляти — Діймати, доїдати, дозоляти, ДОПІКАТИ, досолювати, виводити з терпіння <�рівноваги>, пре. док. насолювати, наперчувати, (язиком) д. дотинати, ід.  Словник синонімів Караванського
5. дошкуляти — -яю, -яєш і дошкулювати, -люю, -люєш, недок., дошкулити, -лю, -лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка. 1》 Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. 2》 Порушувати нормальний стан, завдавати неприємностей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дошкуляти — I діймати, дозолювати, дозоляти, допікати, дотинати, збиткуватися, шпигати Фразеологічні синоніми: брати за печінки; доїжджати ябедами; допікати до душі; допікати до живих печінок; допікати до живого; допікати до печінок; допікати до серця; доходити до живого II див. кривдити  Словник синонімів Вусика
7. дошкуляти — допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого.  Фразеологічний словник української мови
8. дошкуляти — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
9. дошкуляти — Дошкуля́ти, -ля́ю, -ля́єш; дошку́лити, -ку́лю, -ку́лиш, -лять кому; дошку́ль, -ку́льте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. дошкуляти — ДОШКУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ДОШКУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОШКУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., неперех., кому, чому, рідше перех. і без додатка. 1. Виводити з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого!...  Словник української мови в 11 томах