древо

Древо, -ва

с. = дерево. Грин. ІІІ. 690. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Мет. 256. Над водою посажене древо зеленіє. ум. древко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку. Чуб. V. 850.

Значення в інших словниках

1. древо — дре́во іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. древо — розтіка́тися ми́слями (ми́слію, ми́слю) по дре́ву, книжн. Бути багатослівним, розповідати про що-небудь дуже детально, докладно. Не збираюся розтікатись мислію по древу, за влучним виразом древнього автора.. Що забулось — вибачайте (В.  Фразеологічний словник української мови
3. древо — ДЕ́РЕВО (багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону), ДЕРЕВИ́НА, ДРЕ́ВО заст., поет. Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); Палає багаття, осяває всі листочки, усі гіллячки крислатої деревини (М. Коцюбинський); Над водою посажене Древо зеленіє, Плодом вкрите (Т. Шевченко).  Словник синонімів української мови
4. древо — ДРЕ́ВО, а, с., заст., поет. Дерево. Над водою посаджене Древо зеленіє (Шевч., І, 1951, 340); І кувать зозуля стала з гілки древа-ясенця (Тич., II, 1957, 314); *Образно.  Словник української мови в 11 томах