дур — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

дур — Дур: — (черевний) тиф [VI] — черевний тиф [21] Словник з творів Івана Франка
дур — дур іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
дур — Примхи, вередування, дурість, дурощі, сил. самодурство, дикі примхи; (дитячий) пустування, пустощі, витівки; У ФР. запаморочення. Словник синонімів Караванського
дур — -у, ч., розм. 1》 Безглузді примхи, капризи. 2》 Весела витівка, пустощі. 3》 Затьмарення свідомості, запаморочення. З дуру — а) від затьмарення свідомості, від запаморочення; б) не обдумавши серйозно, не зваживши всіх обставин. 4》 жарг. Легкий наркотик – марихуана та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
дур — Дурнота, дурина, дурійка, дурість, дурниця, дурисвітство, дурне, дурощі, безглуздя, нісенітниця Словник чужослів Павло Штепа
дур — дур муз. мажор (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
дур — див. глупота Словник синонімів Вусика
дур — (від лат. durus – твердий) муз. мажорний лад. Протилежне – моль (2). Словник іншомовних слів Мельничука
дур — (аж) дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані розгубленості, розпачу, приголомшення через важкі клопоти, турботи і т. ін. — Треба бакшиш (хабар) готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? де? кажіть!... Фразеологічний словник української мови
дур — ЗАПА́МОРОЧЕННЯ (затьмарення свідомості, втрата здатності ясно сприймати дійсність), ОЧМАНІ́ННЯ розм., ОДУРІ́ННЯ розм., О́ДУР розм., ДУР розм., О́БМОРОК заст. У князя пройшло перше запаморочення, його тіпала мовби лихоманка (П. Словник синонімів української мови
дур — Дур, -ру, -рові (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дур — ДУР, у, ч., розм. 1. Безглузді примхи, капризи. Збирався з Борисенком іти у ліс.. Сестра як дурна розревлась та й не пустила, як жінка. От дур жіночий! (Мирний, V, 1955,327). Вибива́ти (ви́бити) [з голови́ (з те́бе, з ньо́го і т, ін. Словник української мови в 11 томах