дути
Дути, -дму, -дмеш, одн. в. дунути, -ну, -неш
гл.
1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Черном. Дунув вітер по-над ставом. Шевч. 88.
2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. см. дуйнути.
Словник української мови Грінченка