дядюшка

Дядюшка, -ки

м. = дядько. До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі то стріне собаку та й питає: «дядюшка, чи ви не з сватами?» Ном. № 497.

Значення в інших словниках

1. дядюшка — -и, ч. Пестл. до дядя. || зневажл.Про хитрого, шкідливого чоловіка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дядюшка — ДЯ́ДЮШКА, и, ч. Пестл. до дя́дя. [Тиміш:] Либонь дядько Совка. Добривечір, дядюшко! (Вас., III, 1960, 64); Сьогодні от про дядюшку Тодося Згадати дещо хочеться мені (Рильський, І, 1956, 174); // зневажл. Про хитрого, шкідливого чоловіка.  Словник української мови в 11 томах