дякування

Дякува́ння, -ня

с. Пребываніе дьячкомъ.

---------------

Дякування, -ня

с. Благодареніе, благодарность. Яке частування, таке дякування. Ном. № 7121.

Значення в інших словниках

1. дякування — дя́кування іменник середнього роду від: дя́кувати дякува́ння іменник середнього роду від: дякува́ти рідко  Орфографічний словник української мови
2. дякування — Дія за знач. дякувати  Словник церковно-обрядової термінології
3. дякування — -я, с. Дія за знач. дякувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дякування — ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття).  Словник синонімів української мови
5. дякування — ДЯ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. дя́кувати. Яке частування, таке й дякування (Укр.. присл.., 1955, 225); Потім почав [весільний староста] весільне дякування (Фр., VIII, 1952, 69). ДЯКУВА́ННЯ, я, с., розм., рідко. Дія за знач. дякува́ти. Іван Маркевич..  Словник української мови в 11 томах