Словник української мови Грінченка

дідик

Дідик, -ка

м.

1) = дідунь.

2) Ручная метелка изъ соломы, травы, стружекъ и т. п.

3) раст. Крестовая трава.

4) насѣк. Медвѣдка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. ум. дідичок.

Словник української мови Грінченка