желіпати
Желіпа́ти, -па́ю, -єш
гл.
1) Медленно ѣсть.
2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. І. 156.
Словник української мови ГрінченкаЖеліпа́ти, -па́ю, -єш
гл.
1) Медленно ѣсть.
2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. І. 156.
Словник української мови Грінченка