жовна

I. Жовна, -ни

ж. пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — зелена. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — тарчаста. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — чорна. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414.

---------------

II. Жовна и жовни

с. мн. Опухоль железъ на шеѣ, желваки, антиномикозъ. Росхристана, простоволоса і як в намисті вся в жовнах. Котл. Ен. ІІІ. 11. Обсіли його жовни, то й повалявся мало не два роки. Св. Л. 303. Жовна викладаються. Богод. у.

Значення в інших словниках

1. жовна — Жо́вна: — дятел [4;21;25;51;I,IV,VI] — рід дятла [V]  Словник з творів Івана Франка
2. жовна — жовна́ іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири жовни́  Орфографічний словник української мови
3. жовна — мн., (на шиї) ґулі, опухи, пухлини; (на вилицях) м'язи; од. жовенце.  Словник синонімів Караванського
4. жовна — I жовн`а-и, ж. 1》 Те саме, що дятел. 2》 діал. Іволга. II ж`овнарідко жовни, -вен, мн. (одн. жовно, -а, с.). 1》 Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. 2》 М'язи на вилицях, що випинаються зі стисканням щелеп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жовна — ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І.  Словник синонімів української мови
6. жовна — Жо́вна, жо́вен і жо́вни, жо́внів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. жовна — ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жо́вно, а, с.). 1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді гуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая… І як в намисті — вся в жовнах (Котл., І, 1952, 115).  Словник української мови в 11 томах