жуйка

Жуйка, -ки

ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. H.-Волын. у.

Значення в інших словниках

1. жуйка — жу́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. жуйка — -и, ж. 1》 Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається зі шлунка в ротову порожнину. 2》 Їжа, яку повторно жують. 3》 розм. Жувальна гумка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жуйка — жу́йка жувальна ґумка (м, ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. жуйка — жува́ти (пережо́вувати) жу́йку, зневажл. 1. Нудно і настирливо повторювати те саме. Я не випадково зупинився на громадській діяльності молодого композитора, бо й досі міщанин жує жуйку про його якусь “богемність” (З газети); — Дуже багато у нас слів...  Фразеологічний словник української мови
5. жуйка — ЖУ́ЙКА, и, ж. 1. Повторне пережовування жуйними тваринами їжі, що повертається з шлунка в ротову порожнину. Захворювання травного апарата [у корів] супроводжуються атонією [ослабленням] передшлунків і припиненням жуйки (Наука.., 8,1959, 33).  Словник української мови в 11 томах