завчити Завча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. завчити, -чу, -чиш, гл. Заучивать, заучить. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках завчити — завчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови завчити — див. завчати. Великий тлумачний словник сучасної мови завчити — хохл. (заучіть) вивчити Словник чужослів Павло Штепа завчити — ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док. Словник синонімів української мови завчити — ЗАВЧИ́ТИ див. завча́ти. Словник української мови в 11 томах