загасати

Загасати, -са́ю, -єш

сов. в. загаснути, -ну, -неш, гл.

1) Потухать, потухнуть, угасать, угаснуть. Мнж. 34. Куй залізо, покуль не загасло. Ном. № 5927.

2) Переносно: прекратиться. Загаснув рід. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. загасати — загаса́ти 1 дієслово недоконаного виду переставати світити; зникати загаса́ти 2 дієслово доконаного виду почати гасати розм.  Орфографічний словник української мови
2. загасати — Гаснути, погасати, ви-; п-к -АЮЧИЙ, майже згаслий, (гомін) щораз слабший, п-к загасущий, вигасущий.  Словник синонімів Караванського
3. загасати — I -ає, недок., загаснути, -не; мин. ч. загас, -ла, -ло і загаснув, -нула, -нуло, док. 1》 Переставати горіти, світити, світитися. 2》 перен. Переставати існувати, діяти; слабшати, зникати, завмирати. || Доходити до кінця; закінчуватися (про день). II -аю, -аєш, док., розм. Почати гасати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загасати — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)...  Словник синонімів української мови
5. загасати — ЗАГАСА́ТИ¹, а́є, недок., ЗАГА́СНУТИ, не; мин. ч. зага́с і зага́снув, ла, ло; док. 1. Переставати горіти, світити, світитися. Книжки не хотіли горіти, обвуглювалися по краях, вогонь загасав (Полт., Повість.., 1960, 389); Затих, Загас пожар (Шевч.  Словник української мови в 11 томах