загінець

Загін, -гону

м.

1) Загонъ, пашенная полоса. Угор.

2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн.

3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Шух. І. 225. ум. загінець, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7856.

Значення в інших словниках

1. загінець — загі́не́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. загінець — -інця, ч. Зменш. до загін I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. загінець — ЗАГІ́НЕ́ЦЬ, і́нця́, ч. Зменш. до загі́н¹. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець (Номис, 1864, № 7356); Попри вузькі загінці мужицького жита пішла їмость [попадя] аж до лісу (Март., Тв., 1954, 460); Загінець для телят.  Словник української мови в 11 томах