задкувати
Задкува́ти, -ку́ю, -єш
гл.
1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж.
2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82.
Словник української мови ГрінченкаЗадкува́ти, -ку́ю, -єш
гл.
1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж.
2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82.
Словник української мови Грінченка