задівати
Задіва́ти, -ва́ю, -єш
сов. в. задіти, -діну, -неш и -дію, -єш, гл.
1) Вдѣвать, вдѣть. Вх. Зн. 89.
2) Дѣвать, дѣть. Ой знаю я, товаришу, де я їх задію: занесу їх в Чорногору, та там їх посію. Шух. І. 201.
Словник української мови Грінченка