зазнати

Зазнавати, -наю, -єш

сов. в. зазна́ти, -на́ю, -єш, гл.

1) Помнить, знать, узнать. Тепер яка тут глибиня, а прежні годи, скільки я й зазнаю, то тут так тільки поплюски були води. Кобел. у. Батька й матір ледві зазнаю. МВ. ІІ. 35. На таку виїхав гору, що мій батько й я — от уже й постарівся, а не зазнаємо тут води. Рудч. Ск. І. 117. В хаті... що ступнею, то й спіткнешся, — уже й не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31.

2) Испытывать, испытать, извѣдывать, извѣдать. Я роскоші не зазнала, а літа минають. Мет. 59. Ідуть твої марне літа, не зазнаєш свого світа. Чуб. Зазначала я за свій вік усього: і доброго й лихого. Харьк. Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки. Ном. 699.

Значення в інших словниках

1. зазнати — зазна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зазнати — див. зазнавати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зазнати — ПЕРЕЖИВА́ТИ що (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИ чого, що, ЗНА́ТИ що, ПІЗНАВА́ТИ що, СПІЗНАВА́ТИ що, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВАТИ) що, ЗВІ́ДУВАТИ що, БА́ЧИТИ що, ЗАЖИВА́ТИ що, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯ з чим...  Словник синонімів української мови
4. зазнати — Зазна́ти, -зна́ю, -зна́єш чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зазнати — ЗАЗНА́ТИ див. зазнава́ти.  Словник української мови в 11 томах