заквилити

Заквилити, -лю́, -лиш

гл. Жалобно застонать, заплакать. Заквилило два. соколоньки, на воротях сидячи. Рк. Макс. Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати. МВ. ІІ. 180.

Значення в інших словниках

1. заквилити — заквили́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заквилити — -лю, -лиш, док. 1》 неперех. Почати квилити (про людей). 2》 неперех. Почати видавати жалібні звуки, схожі на крик, стогін (про птахів, звірів). 3》 перех. Почати жалібно співати, оплакуючи кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заквилити — Заквили́ти, -квилю́, -кви́лиш, -лять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. заквилити — ЗАКВИ́ЛИТИ, лю, лиш, док. 1. неперех. Почати квилити (про людей). В колисці зо сну заквилила дитина (Вас., І, 1959, 216); На порозі, пов’язана чорною хусткою, мати обняла обох — сина і мовчазну невістку, — заквилила (Бабляк, Вишн.  Словник української мови в 11 томах