закипати

Закипа́ти, -па́ю, -єш

сов. в. закипіти, -плю, -пиш, гл.

1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. Шевч. 48.

2) — кров'ю. серце кров'ю закипає. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. Чуб. V. 135.

3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» МВ. І. 107. То же значеніе — гнівом. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. К. Іов. 38.

4) так шкура на тобі й закипить! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.

Значення в інших словниках

1. закипати — закипа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. закипати — див. кипіти; сердитися  Словник синонімів Вусика
3. закипати — Скипати, кипіти; (- море) пінитися, вирувати, бурунити|ся|; (- діяльність) зав'язуватися, загорятися, розгорятися; (злобою) перейматися, вибухати; (- почування) наростати; док. ЗАКИПІТИ, неос. закортіти; (- кров) запектися.  Словник синонімів Караванського
4. закипати — -аю, -аєш, недок., закипіти, -плю, -пиш; мн. закиплять; док. 1》 Починати кипіти (у 1 знач.). 2》 перен., також чим. Починати дуже пінитися, бушувати (про море, ріку, хвилю і т. ін.). 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. закипати — в душі́ закипа́ти / закипі́ти. Надмірно хвилюватися від припливу якогось почуття (гніву, незадоволення, роздратування тощо). Терентій, закипаючи в душі, прислухається ще якусь хвильку до музики, яку видобувають з інструмента темні циганські руки (М.  Фразеологічний словник української мови
6. закипати — Закипа́ти, -па́ю, -па́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. закипати — ЗАКИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. закипля́ть; док. 1. Починати кипіти (у 1 знач.). Чути було, як на вогні в чавунку закипає й дме бульки вода (Скл.  Словник української мови в 11 томах