залупа — Словник української мови Грінченка

залупа — -и, ж., діал. Голівка чоловічого статевого члена. Великий тлумачний словник сучасної мови
залупа — залу́па вул. крайня плоть (Лучук) (ср, ст)||викота Лексикон львівський: поважно і на жарт
залупа — И, ж., вульг. 1. Частина чоловічого статевого органа. Ти в це діло не мішайся, бо я тобі залупу відріжу і натягну на їбальника, бля буду. Пойняв? (Л. Подерев'янський). 2. Негарна дівчина. Та залупа вона, не бачу там ані сліду краси! 3. Обличчя. Противна залупа. Словник сучасного українського сленгу
залупа — (-и) ж. 1. мол.; крим.; згруб. Крайня плоть чоловічого статевого органа. [Микола Гнатович (мрійливо):] От у Панаса Іванового залупа була, як макагон, їй-бо, не брешу! (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 203; ЯБМ, 1, 355. 2. жрм, крим.; лайл. Словник жарґонної лексики української мови