замутити
Замути́ти, -чу́, -тиш
гл.
1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить.
2) — тишу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті. Мир. Пов. І. 121.
Словник української мови Грінченка