Словник української мови Грінченка

запрядати

Запряда́ти, -да́ю, -єш

сов. в. запрясти, -ду, -деш, гл.

1) Зарабатывать пряденіемъ. Як запряде стара шматок хліба, то й їм. О. 1862. II. 39. Хоч буду запрядать, та буду тютюн купувать. Ном. № 12606.

2) Покрывать, покрыть нитками (при пряденіи). запрясти скалку. Напрясть столько, чтобы вся шпулька покрылась нитками. Конст. у.

Словник української мови Грінченка