зарватися

I. Зарива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. зари́тися, -ри́юся, -єшся, гл. Зарываться, зарыться. Зарився, як свиня въ шині. Ном. № 13784.

---------------

II. Зарива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. зарватися, -рвуся, -вешся, гл.

1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. МВ. ІІ. 112.

2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. МВ. ІІ. 126. З) Начинать, начать споръ, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. зарватися — Зарва́тися. Вкинутися, потрапити (про помилки). Щодо Німеччини мого брата, то не єсмь певна, чи не зарвались де похибки, немла- м ще часу переглянути перевід (Коб., Листи, 86, 436) // порівн. пол. zaszła pomyłka — зайшла (потрапила) помилка; нім.  Українська літературна мова на Буковині
2. зарватися — I див. зариватися II. II -вуся, -вешся, док. Почати рватися кудись, до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зарватися — зарва́тися 1 дієслово доконаного виду переоцінити свої сили; почати сварку зарва́тися 2 дієслово доконаного виду почати рватися  Орфографічний словник української мови
4. зарватися — ЗАРВА́ТИСЯ¹ див. зарива́тися². ЗАРВА́ТИСЯ², ву́ся, ве́шся, док. Почати рватися кудись, до кого-, чого-небудь. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула… (Вовчок, І, 1955, 202); [Нерей...  Словник української мови в 11 томах