заснічувати

Заснічувати, -чую, -єш

сов. в. засніти́ти, -чу, -тиш, гл.

1) Засыпать, засыпать, забить (чѣмъ-либо сыпучимъ). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею въ могилѣ. Г. Барв. 78.

2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. заснічувати — засні́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. заснічувати — -ую, -уєш, недок., заснітити, -снічу, -снітиш, док., перех., діал. Засипати чим-небудь сипким.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заснічувати — ЗАСНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСНІТИ́ТИ, снічу́, сні́тиш, док., перех., діал. Засипати чим-небудь сипким. — Велике, фатальне кохання — се самум, що заносить піском і великі спокійні озера, і тихі струмочки в оазах, заснічує гучні гірські потоки (Л. Укр., III, 1952, 695).  Словник української мови в 11 томах