збліднути

Збліднути, -ну, -неш

гл. Поблѣднѣть. Княгиня з переляку зблідла як стіна. Стор. МПр. 81.

Значення в інших словниках

1. збліднути — зблі́днути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збліднути — [збл’іднутие] -ну, -неиш; мин. збл'ід, збл'ідла і -нуў, -нула; нак. -дние, -д(‘)н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. збліднути — -ну, -неш; мин. ч. зблід, -ла, -ло, мн. зблідли; док. 1》 Втратити природний колір обличчя, стати блідішим. || Змарніти. 2》 перен. Стати світлішим або менш яскравим. || Втратити виразність, барвистість. || Втратити свіжість, яскравість кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. збліднути — ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ), МЕ́РХНУТИ (МЕ́РХТИ), БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло)...  Словник синонімів української мови
5. збліднути — ЗБЛІ́ДНУТИ, ну, неш; мин. ч. зблід, ла, ло, мн. зблідли; док. 1. Втратити природний колір обличчя, стати блідішим. Погонич вибирав з сіна гарбузці й викидав на шлях. В Балабухи душа неначе вмерла. Він зблід, потім почервонів, потім, знов зблід (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах