збідніти

Збідні́ти, -ні́ю, -єш

гл. Обѣднѣть. А син з невісткою так з того часу збідніли, що й хата рака стала. Г. Барв. 371. Збідніли люде. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. збідніти — збідні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. збідніти — -ію, -ієш. Док. до бідніти і біднішати. || на що, чим.Втратити що-небудь, стати бідним, біднішим на щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. збідніти — Збідні́ти, -ні́ю, -ні́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. збідніти — ЗБІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до бідні́ти і бідні́шати. Рід Тобілевичів належав колись до багатих і знатних фамілій польської шляхти, але ще десь у другій половині XVIII ст. несподівано збіднів (Життя...  Словник української мови в 11 томах